Дійові особи:
Магарич: митець.
Омелян Коцопизд: митець.
Харитон Уйобищенко: митець.
Назар Сивуха: митець.
Альфред Золупенко: митець.
Люда: вагонна провідниця котру всі вищезгадані митці їбуть іноді
по черзі а іноді так.
Гаврюша Обізянов: інженер.
Степан Срака: главний інженер.
Шльома Гомельский: науковець.
Роже Городі: французський буржуазний націоналіст.
Пророк Самуїл: старий жид.
Дiя перша.
На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона
напис E=MC2. Трохи нище написано: "Ніщо нікуда не зникає і
нізвідкіля не береться", підпис: Ломоносов. Ще нижче написана непристойна
похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути
приглушені голоси.
Перший голос: І от уявіть собі, - цей мудило уходить і ви
залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого крім старого
дерев'яного корита.
Другой голос: З цього місця, будь ласка, з подробицями,
Альфреде Юхимович.
Перший голос: Перш за все ви сците у корито.
Третій голос: Воно ж диряве, Альфред Юхимович.
Четвертий голос: Замовч, не пизди, слухай що розумна людина
каже.
Голос Альфреда Юхимовича: Повторяю ще один раз для тугодумів:
ви сците в корито, шановний, а потім ставите її туди обома ногами.
Другий голос: (хрипко). Шо одєтую?
Голос Альфреда Юхимовича: Звичайно ні, пан Сівуха, - голісіньку!
Третій голос: Тю! Навіщо таку хуйню робить - та підійшов
сзаду та засунув!
Четвертий голос: От ти, Коцопизд репаний, замість багато пиздіти учився б у старших людей.
Третій голос: Та я єбу!
Голос Альфреда Юхимовича: Спеціальне пояснення для дітєй природи - моча актівізіруєт ерогєнниє зони у женщіни на п'ятах.
Голос Коцопизда: Тю, яка іщо зона, блядь, когда вона і так мені кожну ніч сниться.
Четвертий голос: Та не пизди, дай послухать!
Голос Альфреда Юхимовича: Тантра, на хуй!
Голос Назара Сивухи: Я вас прошу, не отвлєкайтєсь, шановний Альфреде Юхимович.
Голос Альфреда Юхимовича: Я акцентірую ваше вніманіє, господа, - женщіна прі цьому пріходіт в состояніє статевого збудження.
Голос Назара Сивухи: Як ви сказали, Альфреде Юхимович? Повторіть.
Альфред Юхимович: "Статевого збудження", пизда очката. І саме в цю мить, господа, ви вказівним і безімянним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку і починаєте її лизати, весь час поднімаючись язиком все вище, вище і вище...
П'ятий голос: І так до самої сраки! Га-га-га-га!
В вагоні раздається тваринний регіт.
Голос Альфреда Юхимовича: Саме в цю хвилину, мої друзі, до вас приходить довгожданна ерекція.
Голос Назара Сивухи: А якщо не приходить, Альфреде Юхимович? Тода що робить?
Голос Омеляна Коцопизда: Тогда надо воду злівать!
Входить Люда, вдягнута вагонною провідницею, в руках у Люди поднос із їжею. Вона разкручує дріт на дверях, відчиняє іх і зникає у темній пащі товарного вагону.
Голос Омеляна Коцопизда: Скількі тєбя ждать можно, курва!
Голос Харитона Уйобищенки: Знов макарони, блядь!
Голос Альфреда Юхимовича: А бацили шо нема?
Голос Назара Сивухи: Та не чавкай, ти - чучундра! Голос Магарича чавкає.
Деякий час з вагону долинає тільки чавкання, стукіт алюмінєєвих ложок та репліка Омеляна Коцопизда "Давай компот на хуй!". Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сивухи - "Люда, ти готовая?", та якесь таємниче шарудіння. За декілька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складені стойкою забруднені алюмінієві пуломиски. Вона поправляє зачіску, надіває формєний бєрєт і закручує двері на дріт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело. Входять Гаврюша Обізянов і Степан Срака, поглиблені в свої інженерні папки і розрахунки. Вони зайобані і закомплексовані.
Гаврюша Обізянов. По нашим даним, якщо будівництво не наєбнеться зараз - воно обов'язково наєбнеться в наступному кварталі.
Степан Срака: (налякано). І шо тогда будєт, Гаврюша?
Гаврюша Обізянов: (спльовує). Тюрма на хуй!
Голос Альфреда Юхимовича: Так от, друзі мої, єслі с женщіной правильно обращаться, то она становітся уже не жєнщіной, а сімфонієй етого, как єго...
Голос Магарича: Брамса!
Голос Альфреда Юхимовича: В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!
З вагону знов чути як хтось сито ригнув, і голос Омеляна Коцопизда - "Макарони блядь!"
Степан Срака: (пошепки). От дє кайф ловлять!
Гаврюша Обізянов: (до Люди). Хто там у тебе ?
Люда: Митці.
Гаврюша Обізянов: Які митці?
Люда: Разні. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик - пацан єщьо.
Степан Срака: І шо вони роблять?
Люда: А макарони їдять! У суботу і неділю замість компота - кохве, горілку по святах.
Гаврюша Обізянов: А бацила?
Люда: Бацилу раньше давали, щас ні.
Степан Срака: (рішуче). От все одно - заєбісь жизнь! (До Люди). Відкривай, блядь!
Люда: А може не треба - вони битись будуть!
Степан Срака: Та одін хуй - раз живьом! Эх жизнь хуйовая!
Степан Срака і Гаврюша Обізянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди і відкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на морді: "Террористи хуєві!"]
Степан Срака: Пустіть друзі! Ми більше не будемо!
Голос Магарича: Тобі, я бачу, мало пизди получить, - ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий двері - бздить!
Степан Срака: Хлопці, єбіть куди хочете, тіки пустіть - парашу буду виносить, бля буду!
Голос Харитона Уйобищенки: А шо, можна пустить, хлопці - воно, інженер, як цуценята - скавучить, то так весело робиться, а набридне - придушим та й викинем к хуям!
Альфред Залупенко: Правильно, хлопці - нехай лізе.
Омелян Коцопизд: Чєловєк чєловєку - друг, товарищ і брат.
Гаврюша Обізянов і Степан Срака залазять до товарного вагону і зникають в пітьмі. Люда знову закриває двері на дріт.
Голос Магарича: А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш - я тобі гланди через сраку вирву!
Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.
Голос Альфреда Юхимовича: На чьом ми зупинились, господа?
Назар Сивуха: На сімфонії Бpамса.
Альфред Юхимович: В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно і занотовуйте до цитатника, бо ви ніхуя іще жизні не знаєте! От вчора, після вечері, вам звонила якась лярва - мов так і так, кидай усе - приїзджай їбати! Так шо ви зробили? - Весь затрусилися мов скажений і давай у двері гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Коцопизде. От щоб ви зробили на місті пана Сивухи?
Голос Омеляна Коцопизда: Та я б її вбив!
Альфред Юхимович: Чули, пан Сивуха? Шо неясно?
Степан Срака: (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?
Альфред Юхимович: (демонстрірує свою комунікабельность). Чом не сказати? Скажу: в одній ампулі - сімянна витяжка бобра, в другій - всячєскіе імунодєпрєссанти.
Степан Срака: (у захваті). Яки люди! Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми літаєм.
До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельский - науковець, і з цікавістю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.
Альфред Юхимович: Або увізміть таку штуку як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками й ногами махає, спотіє весь, а в нагороду хіба що запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт - то ценна сировина. Тож, замість руками махать, візьми платок та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк.
Голос Магарича: Ги-ги! Ото нєхуйово!
Альфред Юхимович: Як хорошо просякне - зараз їм тьолці мармизу витри і считай дєло в шляпе.
Голос Коцопизда: Тю! А ця хуйня навіщо?
Альфред Юхимович: Вона раз нюхне і їй піздец! Від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження. Тільки і роботи, що до кущів дотягти!
По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обільно тєкут сльози і слюні.
Шльома: (крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть.
Голос Альфреда Юхимовича: Іди в лабораторію, жидок, тут своїх вже до хуя!
Шльома Гомєльский: (вражений такою проникливістю). Звідки ви знаєте, дядя?
Альфред Юхимович: Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобі кандидатську їбошить надо!
Шльома Гомєльский: (схлюпує). Єбав я ту кандидатську!
Альфред Юхимович: Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованців получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.
Шльома плаче. Його ридання гнітуче діють на сидячих у вагоні. Вони зловісно мовчать.
Омелян Коцопизд: (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрєзаніе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплій сраці].
Альфред Юхимович: Ти не гуманіст, Омелян.
Магарич: А шо, може візьмем жидка?
Харитон Уйобищенко: Та, мені шо? Нехай лізе... [Якщо не буде бздіть, нехай лізе - мені шо?]
Коцопизд: Пайка зменьшиться!
Назар Сивуха: Жиди - то такі хітросракі... Заждіть, вони не тільки шо макарони, - вони й сайри дістануть!
Альфред Юхимович: Сайра хай вас не їбе, пан Сивуха, - вам її все одно не їсти. (До Шльоми) Давай, жидок, розкручуй дрота і йди сюди - ми тобі посвящєніе в митці зробимо.
Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи: Магарич, Омелян Коцопизд і Харитон Уйобищенко.
Гаврюша Обізянов: Надо двері якось закрутить - це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть!
Альфред Юхимович: Та нехай, Люда обід принесе та й закрутить.
Входить Роже Городі - французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.
Роже Городі: (стука по вагону). Вилазь, хлопці, - свобода прийшла!
У вагоні мовчання.
Роже Городі: Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо - пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш - те й малюй, всіх куди хочеш - туди й посилай!
Степан Срака: (пошепки). Явна провокація, хлопці, - ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать!
Альфред Юхимович: (до Роже Городі) А бацилу даватимуть?
Роже Городі: Нє. Бацила тільки в Бога і в начальства!
Магарич: Ну то іди к хуям звідси!
Омелян Коцопизд: Нас агітіровать на хуй! Ми самі кого хочешь загітіруєм!
З вагона вилітає камінюка і збиває з Роже Городі капелюх. Роже Городі палахливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсірдака, поверх лапсірдака у нього яскрава кацавейка залізничних робітників, в руках у нього кувалда і лом.
Голос Магарича: Діду, закрутіть дрота [на хуй], бо дме [сквозить дуже]!
Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивати утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.
Голос Харитона Уйобищенки: Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить!
Магарич: Амбальний дідусь. Мабуть і хуй ще стоїть! Стоїть хуй, діду?
Дід: (продовжує роботу). Стоїть, синку, - дай тобі боже щоб в тебе так стояло!
Омелян Коцопизд: Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя?
Дід: (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.
Харитон Уйобищенко: Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу!
Самуїл: (продовжує роботу). Да, багато жидів.
Омелян Коцопизд: У нас тут тоже єсть.
Назар Сивуха: Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?
Самуїл: (просто). Да, я - пророк Самуїл.
Альфред Юхимович: Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!
Пророк Самуїл: А шо буде? Нічого не буде - Піздєц буде!!!
З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.
Люда: А де ж вагон? Де хлопці?
Пророк Самуїл: Гдє, гдє - в піздє! Смотрєть надо!
У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].
Пророк Самуїл: Какая ви нєрвная - я єбу!
Завіса
|
